З давніх давен людство приписувало ароматам божественну і магічну силу. Квітучою гілкою персика шамани виганяли з людини духів, хвороби, зло.

У стародавній Греції та Римі основним призначенням ароматів було обкурювання приміщень. Пахощі отримували з деревних смол, змішуючи їх із різними маслами. Греки привозили зі своїх мандрівок нові екзотичні аромати. Популярними запахами були сандал, камфора, герань, мускус, амбра, шафран, розова вода та алое. У Римі запахам приписувалася цілюща сила, а Єгиптяни використовували запашні мазі та ароматні масла під час проведення різних обрядів.

Із завоюванням Європи про чарівну силу запахів на деякий час забули. У цей період починається розквіт парфумерії на Сході. Відчутний внесок у розвиток парфумів зробили Араби і Перси. Вони винайшли спосіб дистиляції спирту. Відтоді трави заспиртовували і зберігали у колбах. 

Хрестові походи і розвиток торгівельних відносин із ісламським світом сприяли тому, що європейська знать нарешті відкрила для себе корисні властивості ароматів. Венеція стає столицею парфумерії, центром переробки прянощів зі Сходу. З Італії пахощі потрапили до Франції і після цього з’явилися у всій Європі. На той час їх застосовували в гігієнічних та релігійних цілях. 

У другій половині XIV століття з’являються рідкі парфуми на основі спирту і ефірних масел. За легендою перша ароматна вода на основі розмарину була подарована ченцем королеві Угорщини Єлизаветі в якості мікстури від важкої хвороби. Випивши квіткову воду королева видужала.

У XVI столітті в моду входять парфумовані рукавички. В епоху Відродження використання ароматів набирає все більшої популярності. За їх допомогою європейські пани маскували неприємні запахи.

У 1608 році у Флоренції, у домініканському монастирі Санта Марія Новела створюється перша у світі парфумерна фабрика. Ченцям-парфумерам протегували герцоги, князі і навіть сам Папа Римський.

У 1709 році француз Жан-Марі Фаріна, що торгував спеціями в Кельні, вперше випустив у продаж запашну воду “Кельнська вода”. До Франції вона була завезена у другій половині XVIII століття і отримала назву eau de cologne. Імператору Наполеону настільки полюбився новий аромат, що він щомісячно купував до 60 флаконів!

У XIX столітті виготовлення парфумів перестає бути кустарним; поступово їх виробництво переходить до парфумерних фабрик.